Головна » 2016 » Грудень » 13 » Я – Європеєць.
15:06
Я – Європеєць.

Україна…
Це – яскрава молода держава, але насправді  за цим словом – багатовікова історія формування етносу зі своїм менталітетом, культурою, звичаями, мовою та традиціями.
З давніх-давен українці – сильний народ, влада над яким волею випадку потрапляла   в руки не тим людям. Іноді, звичайно, траплялись у історії України мудрі правителі, розумні революціонери. Але, на жаль, більшість часу свого існування український народ був пригнічений під бездумною владою людей, які не бачили нічого, крім грошей  та можливостей збільшити свій вплив та владу як територіально, так і якісно.
Однак ось, зараз ми живемо у вільній країні, ми вже не просто народ, ми - Нація, яка гідна кращого.
Уся наша країна – доказ нашої сили. Віками українців пригнічували, не вважали за людей, проте ми витримали знущання над нами, крізь роки берегли нашу культуру, а разом з нею - усіх нас.

Нині, коли політика – дуже важка справа, наша славнозвісна країна політично не входить до Європи, хоча значна кількість населення України прагне цього по різним причинам.
Ми гідні називатися частиною Європи навіть суб’єктивно, бо наша історія – це багаторічні війни, пригнічення народу, а також – сила наших співвітчизників, які, не шкодуючи власного життя, боролися за ту землю, на якій  ми  знаходимося зараз.
І ми повинні нести історію та культуру нашої держави крізь роки, далі і далі у майбутнє.
Україна не повинна бути занедбаною, бо як? Стільки крові проливали люди за нашу свободу та незалежність, роками присвічуючи своє життя народній справі, іноді оплачуючись ним за свій патріотизм та прагнення кращого.

Мета нашого покоління – зберегти усе те, що є Україною – історію, мову, картини, книги, культуру, будівлі, територію, традицію, думки. Бо хто, якщо не ми?

Нас – 45 мільонів. Не всі з них українці, і не всі розмовляють українською мовою, але вони є, і щось та знають про країну, у котрій знаходяться – розмовляють із людьми, вчаться, працюють, дивляться фільми та телепередачі, слухають радіо, живуть. А якщо кожний з нас буде пам’ятати про нашу країну, вона буде жити з нами, далі, рік за роком, день за днем, поки живемо усі ми.

Ми – нація, і ми гідні кращих умов життя, але це зовсім не те, чого треба прагнути.
Наш розум гідний бути звісним на весь світ. Ми – європейці, хоча інші країни здебільшого не признають  цього. Однак навіщо нам чиєсь признання? Ми ними є, і цього нам достатньо. 

Категорія: Літературні сторінки | Переглядів: 55 | Додав: Shuyan | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar